Пореволюційні роки, які дали Україні геніїв авангардного мистецтва, були сповнені експериментів, новаторських пошуків, різносторонніх напрямків, концепцій і течій, що об’єднувалися в єдину художньо-естетичну систему модернізму. Кіно розвивалося в дусі нових віянь, його естетика впливала на суміжні мистецтва, зокрема на театр. Філософсько-світоглядна і мистецька позиції Леся Курбаса спонукали до експериментів не лише на театральній сцені, а й у кіно. І хоча роботі в кіно Курбас віддав незначну частину свого творчого життя, це не означає, що воно було поза увагою геніального режисера-новатора. Природжений інтелектуал із душею художника й розумом філософа світлописом написав першу сторінку історії українського кіномистецтва у перші пореволюційні 1920-ті й задав темп його подальшого розвитку.
Результатом творчої роботи Леся Курбаса в українському кінематографі стала поява чотирьох художньо-ігрових фільмів («Шведський сірник» за однойменним твором А. Чехова («Дворянське багно» (1922)), комедій «Вендета» («Око за око» (1924)), «Макдональд» («Пригоди Макдональда, або Історія одного договору» (1924)), агітаційного фільму «Арсенальці» («Красний Арсенал» (1925)) та комедії «Сон Товстопузенка» («Як куркуль сільським головою став» 1924)), яку зрежисував учень Курбаса Олександр Перегуда.
Кіно і Курбас
текст для переходу на повну статтю.
