Відеоанімація

На сьогодні не існує жодного відеозапису вистав режисера Леся Курбаса. Проте в  колекції Музею театрального, музичного та кіномистецтва України,  зберігається велика і потужна добірка фотографій вистав київського та харківського періодів роботи «Березоля». Співробітниками Музею була здійснена спроба «оживити» спектаклі, зробивши анімовані ролики на основі збережених фото,  згрупованих в хронологічному порядку за подіями та картинами вистав. Така робота за допомогою сучасних технічних засобів являє собою новий формат музейної виставки, оскільки для відеореконструкції використовуються всі матеріали до вистави, які зберігаються у фондовій колекції Музею. Це все не повністю відтворює всі сцени, візуальну та звукову картини, але наближає нас до розуміння режисерських ідей та новацій Леся Курбаса.

Всі три анімовані відео були створені  впродовж 2014 – 2015 років. Плануємо надалі продовжувати цю роботу, використовуючи неопубліковані оцифровані кадри та більш сучасні технології.

Реконструкція сцен з вистави «Народний Малахій» М. Куліша. Театр «Березіль», 1928 р., режисер Лесь Курбас

Реконструкція сцен з вистав – Ігор Барсегян. 

Науковий супровід – Ірина Чужинова. 

Керівниця проекту – Ірина Мелешкіна.


Реконструкція сцен з вистави «Маклена Граса» М. Куліша. Театр «Березіль», 1933 р., режисер Лесь Курбас

Реконструкція сцен з вистав – Ігор Барсегян. 

Науковий супровід – Ірина Чужинова. 

Керівниця проекту – Ірина Мелешкіна.


Реконструкція сцен з вистави «Газ». Мистецьке об’єднання «Березіль», 1923 р., режисер Лесь Курбас

Текст до вистави зроблений Курбасом на основі п’єси Георга Кайзера «Газ» (1919 р.) не зберігся. Його збиралися друкувати в журналі «Семафор». Для розробки сценарію анімаційного відео було взято за основу переклад  А. Цуккера російською мовою п’єси Георга Кайзера, програму та лібрето до вистави 1923 року в Мистецькому об’єднанні «Березіль».

Партитура Анатолія Буцького – автора музики, що була написана спеціально для вистави «Газ» також не дійшла до нашого часу, але збереглися описи її звучання. Спогади актора Миколи Савченка мають описові нотатки музики з вистави, яка виконувалася оркестром з 58 музикантів. Щоб передати звуковий образ та ритм  вистави було вирішено використати сучасну виробничу музику 1920-х, а саме балет С. Прокоф’єва «Сталевий скок» (1927) та О. Мосолова «Завод. Музика машин» (1928). В композиції твору Мосолова яскраво виражена урбаністично-конструктивістська образність, а також використана серійна техніка, поліритмія, ритмічні остинато. В інструменовці присутні шуми.  Музика Прокоф’єва позбавлена емоційності та передає механіку рухів.

Реконструкція сцен з вистав – Ігор Барсегян.

Автор сценарію, переклад, підбір музики – Олена Стаднік.