Офіційно Молодий театр розпочав свою діяльність у Києві як «Товариство на вірі» у вересні 1917 року — але створив студію «Молодого театру» Лесь Курбас іще в травні 1916-го, тільки но приїхавши на Наддніпрянську Україну. Серед членів театральної студії були актори театру Миколи Садовського, учні Музично-драматичної школи ім. М. Лисенка, театральні любителі Степан Бондарчук, Валерій Васильєв, Олексій Ватуля, Олімпія Добровольська, Софія Мануйлович, Віра Онацька, Поліна Самійленко, Марко Терещенко, Йона Шевченко та ін. Репетиції цього гурту театральної молоді спочатку відбувались на приватних квартирах, а з весни 1917 року — у приміщенні шорної майстерні. Вперше студія публічно виступила в березні 1917 року, показавши «живу картину» «Революційний рух», а 7 травня на літній сцені в київському передмісті Святошиному було представлено повноцінну виставу «Базар» за В. Винниченком.
24 вересня 1917 року спектаклем «Чорна Пантера і Білий Медвідь» за п’єсою В. Винниченка, поставленим у будівлі театру Бергоньє (нині Національний театр російської драми ім. Лесі Українки) Молодий театр відкрив свій перший сезон. Режисерське рішення Курбаса, його артистизм у ролі Корнія, злагоджений ансамбль головних виконавців і художнє оформлення Михайла Бойчука привернули увагу глядачів та професійної спільноти.
Протягом першого року існування Молодий театр не мав жодної фінансової підтримки і власного приміщення, тому грав переважно у вихідні дні в театрі Бергоньє. Його репертуар постійно поповнювався новими виставами: протягом сезону 1917-18 рр. відбулися прем’єри «Драматичних етюдів» О. Олеся, «Молодості» М. Гальбе, «Йолі» Є. Жулавського та ін. До колективу доєдналися актори Володимир Калин, Фавст Лопатинський, Семен Семдор, Валентина Чистякова, Гнат Юра та ін.
Основні постулати Молодого театру як колективу однодумців, де творилося мистецтво нової образної якості, Лесь Курбас оприлюднив у статті «Молодий театр: генеза — завдання — шляхи», опублікованій у вересні 1917 року. Відповідно до програмних завдань, керований ним театр прямував до принципового оновлення репертуару, орієнтувався на високі естетичні зразки, працював за принципом студійності.
Лабораторна робота стала одним із ключових чинників діяльності Молодого театру: актори під керівництвом Л. Курбаса та інших митців опановували принципи творення нового модерністичного мистецтва, вивчали художні стилі й напрями, експериментували в сфері акторської техніки, пластики, відвідували музеї, брали участь у мистецьких дискусіях. Через рік після створення театру, восени 1918-го, Курбас оприлюднив іще один маніфест («Театральний лист»), де йшлося про нового актора — так званого «Розумного арлекіна».
Улітку 1918 року молодотеатрівці гастролювали в Одесі, де не лише виступали на сцені, а й готували на березі моря прем’єру софоклівського «Едіпа-царя» (пер. І. Франка). Після повернення до Києва театр відкрив свій другий сезон у приміщенні на вул. Прорізній (нині Київський молодий театр) першою україномовною постановкою античної драми. «У виставі немає Софокла, — писав один зі свідків, — але тут є щось надзвичайно революційне, є сміливість, переходяча в протест, є дуже цікавий спробунок цілком малярського підходу до старої трагедії. Лінії, фарби, рухи — ось такий зміст вложив у “Едіпа” талановитий шукач». Серед інших прем’єр цього сезону — першовтілення драми «У пущі» Л. Українки, «Горе брехунові» за Ф. Ґрільпарцером, «Затоплений дзвін» Г. Гауптмана та ін.
Орім Курбаса, режисисурою в Молодому театрі займалися Гнат Юра («Лікар Керженцев» Л. Андреєва, «Кандіда» Б. Шоу та ін.), Семен Семдор («Доктор Штокман» Г. Ібсена), Валерій Васильєв («Тартюф» Ж.-Б. Мольєра). До роботи над оформленням вистав залучали художників Михайла Бойчука та Анатоля Петрицького, акторську пластику вдосконалював балетмейстер і танцівник Михайло Мордкін.
Репертуар Молодого театру був надзвичайно різноманітний: від античної трагедії до показаного на початку 1919 року різдвяного вертепу. Серед останніх молодотеатрівських вистав — інсценізація творів Т. Г. Шевченка («Великий льох», «Іван Гус», цикл ліричних віршів), показана в березні 1919 року. У планах Курбаса були ще «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра й «Ліліт» М. Семенка, але навесні 1919-го Молодий театр перейменували на Перший молодий театр Києва, а потім об’єднали з Першим державним театром УРР ім. Т. Шевченка.
Молодий театр Леся Курбаса ввійшов в історію як перший модерний український театр. Його діяльність небезпідставно вважають естетичним екстернатом національної сцени й найпліднішим часом спільного мистецького учнівства видатних митців Леся Курбаса, Михайла Бойчука, Василя Василька, Анатоля Петрицького, Марка Терещенка, Павла Тичини, Михайля Семенка, Гната Юри та багатьох інших діячів української культури ХХ століття.
