Унікальний у світовій культурній спадщині Гуцульський театр організував уродженець Слобідської України — поет, письменник, драматург, історик і фольклорист, музикант і громадський діяч Гнат Хоткевич. Живучи у Львові як політемігрант із Російської імперії, він заприятелював із відомим ученим, етнографом і фольклористом Володимиром Гнатюком, зацікавився його дослідженнями. Саме цей інтерес підштовхнув його до майбутньої театрально-організаційної діяльності. 1910 року в селі Красноїлля на Гуцульщині (нині Красноїлів на Івано-Франківщині) Хоткевич створив аматорський театральний колектив під назвою Гуцульський театр. Першою його виставою стала переробка п’єси польського драматурга Юзефа Коженьовського «Верховинці» («Карпатські гуралі») під назвою «Антін Ревізорчук».
Після вдалих показів на Гуцульщині театр розпочинає гастрольну діяльність і фактично стає професійним. У першій половині 1911 року він виступає у Львові, Кракові, Чернівцях, Коломиї та в різних невеликих містах Галичини й Буковини. Після завершення тривалих гастролей Хоткевич розширив склад трупи, створив гуцульський оркестр, підготував прем’єри власних оригінальних п’єс «Довбуш», «Гуцульський рік», «Непросте».
На думку дослідників, особисте знайомство Леся Курбаса і Гната Хоткевича відбулося у Львові 1909 року, а до діяльності Гуцульського театру Курбас спочатку долучився як запрошений артист і вже потім — як адміністратор. У травні 1911 року він зіграв Ревізорчука, терміново замінивши хворого виконавця цієї ролі Михайла Сінітовича. Цей виступ можна вважати професійним дебютом Леся Курбаса, який доти виступав лише в любительських спектаклях.
Як адміністратор (а фактично директор-розпорядник і помічник режисера) Курбас став працювати в Гуцульському театрі з кінця 1911 року. Хоткевич запросив його, аби тимчасово замінити на піврічних гастролях іще одного політемігранта, письменника Олексу Ремеза, який не міг брати діяльної участі в підготовці. Виступи Гуцульського театру, що почалися в листопаді 1911-го й тривали до квітня 1912-го, відбувалися без Хоткевича — під спільним керівництвом Олекси Ремеза і Леся Курбаса. Вони виявилися надзвичайно складними з організаційної, матеріальної та художньої точки зору, про що свідчать листи Леся Курбаса до Гната Хоткевича. Після їхнього закінчення Лесь Курбас залишив Гуцульський театр і невдовзі почав працювати в театрі товариства «Руська бесіда».
З квітня 1912-го гастрольною діяльністю Гуцульського театру керував провідний актор Йосип Гулейчук. Наступного року почалася підготовка виступів театру на Наддніпрянській Україні, в Москві та Одесі. У березні 1914 року за участі концертної групи Гуцульського театру в Харкові було проведено «Гуцульський вечір», після чого артисти виїхали до Москви. У липні 1914-го гуцули також виступали в Одесі. Остаточно діяльність Гуцульського театру припинилася з початком Першої світової війни.
Співпраця з Гуцульським театром дала Курбасові досвід практичної організаційної роботи з мистецьким колективом. Театр вирізнявся своєрідним поєднанням автентичного гуцульського фольклору, етнографії та модерного мистецького світобачення, властивого його керівникам. Показово, що використання архаїки як основи для створення модерних і авангардних вистав стане одним із художніх принципів Курбаса-режисера.