(28.08.1895 – ?)
Демид Бабенко – український актор березільської школи.
Наприкінці 1922 року приєднався до Мистецького Об’єднання «Березіль», коли формувалася Друга експериментальна майстерня під керівництвом Фавста Лопатинського. На той момент актор-початківець скінчив лише перший курс Київського музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка. Навесні 1923 року, а саме 4 березня на спеціальному засіданні Правління МОБу обговорювалося створення Четвертої майстерні досвідчених митців, яка б діяла як Показовий театр. Серед прізвищ акторів, яких запрошено до Четвертої майстерні, з’являється прізвище Демида Бабенка.
Актор дебютував у першій виставі Четвертої майстерні – легендарному «Джіммі Ґіґґінзі» – одразу у двох невеликих ролях, і з цього моменту закріпився у трупі «Березоля» як майстер епізоду.
Основні ролі, зіграні Демидом Бабенком на березільській сцені:
- Сержант поліції Ганнет – «Джіммі Ґіґґінзі» за Е. Сінклером, реж. Лесь Курбас (1923)
- Робітник – «Машиноборці» Е. Толлера, реж. Ф. Лопатинський (1924)
- Жовнір – «Людина-маса» Е. Толлера, реж. Г. Ігнатович (1924)
- Конфедерат – «Гайдамаки» за Т. Шевченком, реж. Лесь Курбас, поновлення (1924)
- Ленокс, шотландський вельможа (тан) – «Макбет» В. Шекспіра, реж. Лесь Курбас (1924)
- Піт, робітник – «Секретар профспілки» за Л. Скоттом, реж. Б. Тягно (1924)
- Завклубом – «За двома зайцями» за М. Старицьким, реж. В. Василько (1925)
- Церковний староста – «Комуна в степах» М. Куліша, реж. П. Береза-Кудрицький (1925)
- Сівард, англійський лицар – «Жакерія» за П. Меріме, реж. Б. Тягно (1925)
- Ріхтер, генерал-ад’ютант, Городовий – «Напередодні (1905 рік)» за О. Поповським, реж. Лесь Курбас (1925)
- Робітник Грімм, Селянин – «Шпана» В. Ярошенка, реж. Я. Бортник (1926)
- Лелюбр – «Золоте черево» Ф. Кроммелінка, реж. Лесь Курбас (1926)
- Ріхтер, генерал-ад’ютант, Піп – «Пролог» Л. Курбаса та С. Бондарчука, реж. Лесь Курбас (1927)
- Ротмістр, Поляк – «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого, реж. Ф. Лопатинский (1927)
- Вояк – «Король бавиться» за В. Гюго, реж. Б. Тягно (1927)
- Командарм, Головань, полковник – «Яблуневий полон» І. Дніпровського, реж. Я. Бортник (1927)
- Роль у виставі «Жовтневий огляд», текст і постановка творчого колективу (1927)
- Романо, живописець – «Змова Фієска в Генуї» Ф. Шіллера, реж. Я. Бортник і Лесь Курбас (1928)
- Роль у виставі «Народження велетня», текст і постановка творчого колективу (1931)
- Представник лінкора «Воля» – «Загибель ескадри» О. Корнійчука, реж. Б. Тягно (1933)
Дружиною Демида Бабенка була березільська актриса Лідія Криницька. У Мистецькому Об’єднанні «Березіль» у Києві вона виступала під прізвищем чоловіка, а у харківський період актриса повернула собі дівоче прізвище.
Основним джерелом відомостей про життєвий шлях Демида Бабенка стала заповнена ним власноруч Анкета співробітника театру, написана у МОБі 6 серпня 1923 року. З помітки на звороті аркуша дізнаємося, що на 12 березня 1928 року актор продовжує роботу у театрі «Березіль».
1934 року Демид Бабенко працює як режисер-лаборант з молодим режисером Володимиром Скляренком на постановці «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого.
Надалі щодо березільського актора Демида Бабенка інформація відсутня. Часто відомості про людину театру обмежуються тільки роками її творчої активності – дані з програм, афіш, фото з вистав. З Демидом Бабенком сталося саме так. Його подальший життєвий і творчий шлях потребує додаткового дослідження.