(16.09.1904 – 28.07.1991)
Петро Масоха — український актор театру і кіно, член МО «Березіль». Народився в селі Плюваки (нині Черкаська область). Закінчив Київський музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка (1923) у майстерні Леся Курбаса.
У 1923–1928 роках працює актором у «Березолі», виконує невеликі ролі у виставах «Газ», «Джиммі Гіґґінс», «Жакерія», «Шпана», «Секретар профспілки», «За двома зайцями» тощо. Бере участь у роботі театрального музею при МОБ. Далі до 1943 року грає в різних театрах, зокрема в Харківському ТРОМі, Київському ТЮГу, Харківському українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка, Дрогобицькому українському музично-драматичному театрі.
З 1927 року активно знімається в кіно. У 1920-х – на початку 1930-х грає різнопланові ролі — від позитивних образів комуністів (помічник інженера Варавва в «Лісовій людині» Георгія Стабового (1927), французький матрос у «Мірабо» Арнольда Кордюма (1930)) до негативних – куркулів («Італійка» Леоніда Лукова (1931)), представників радянського суспільства, що збиваються з певного шляху (пілот-донжуан Луговий у «Мертвій петлі» Олександра Перегуди (1929), Лопухов у «Своєму хлопці» Леоніда Френкеля (1930)) тощо. У цей період плідно співпрацює з Олександром Довженком: виконує епізодичну роль робітника в «Арсеналі» (1929), у наступному його фільмі «Земля» (1930) грає яскраву й по-своєму неоднозначну роль куркуля Хоми Білоконя, вбивці сільського активіста Василя. В «Івані» (1932) Масоха втілює центральний образ, варіацію на тему «нової радянської людини» — сільського хлопця, який рушає на будівництво ГЕС і стає ударником виробництва. У 1930-ті грає низку позитивних персонажів (посланець Балтфлоту в «Останньому порті» Арнольда Кордюма (1934), червоноармієць Свириденко в «Тринадцяти» Михайла Ромма (1936)); ключова роль цього періоду — революційний матрос Іван Половець у «Вершниках» Ігоря Савченка за повістю Юрія Яновського (1939); того ж року грає епізодичну роль червоного бійця у «Щорсі» Олександра Довженка.
На відміну від багатьох колег, у 1930-ті роки Петро Масоха репресій не зазнав, проте в роки Другої світової війни опинився на окупованій території, а згодом потрапив до Німеччини — у повоєнний час це призвело до низки кар’єрних обмежень. У 1946–1953 роках працює актором Дніпропетровського музично-драматичного театру, у 1954–1964-му — читцем Київської філармонії. Час від часу продовжує зніматися в кіно у ролях другого плану: грає Галібея у фільмі Григорія Крикуна «Над Черемошем» (1954), Костроміна у фільмі Віктора Івченка «Є такий хлопець» (1956), селянина у «Кривавому світанку» Олексія Швачка (1956) та ін.