(9.06.1878 – 4.11.1962)
Іван Мар’яненко – видатний український актор, режисер й педагог.
Сімнадцятирічним юнаком Іван Мар’яненко вступив до трупи свого дядька Марка Кропивницького. Згодом працював у колективах, очолюваних О. Сусловим, Ф. Воликом. З моменту створення Театру Миколи Садовського, Іван Мар’яненко – провідний актор його трупи на амплуа молодих героїв.
Як писав у нарисі з циклу «Мистецькі силуети» завсідник Театру Садовського Остап Вишня, глядачі «добре та гаразд знали артиста Мар’яненка…
А тоді ще ми бачили Івана Олександровича і в «Гриці», і в «Гнаті Голому», і в «Бурлаці», і в «Богуні», і в «Нахмані» («Євреї»), і в «Хлестакові», і в «Дон Жуані», і в багатьох інших ролях тогочасного театрального репертуару.
І був тоді, як і тепер, Мар’яненко високий, і стрункий, і чорний…
Тепер, положим, він уже не чорний!!!
І був у нього сильний і приємний голос, і були в нього чудесні із сцени очі!
З 1906 року Мар’яненко в молодій тоді трупі Садовського, де працює вже, як першорядний актор, борючись разом з іншими з «горілчано-гопачними» трупами й театрами.
Тут уже завзята праця над самоосвітою, тут уже свідомість важкої, але почесної місії українського актора-громадянина.
Тут уже не тільки «Гриці», тут уже Хлестаков, Дон Жуан, Геерт («Надія»), Збігнев («Мазепа»), тут уже винниченківський репертуар.
Прощай, свитко, прощай, вишивана сорочка з широким поясом!
Пішли у фраках!
І в новому європейському репертуарі Іван Олександрович займає почесне місце серед найкращих акторів українського театру».
У 1919-20 роках Лесь Курбас та Іван Мар’яненко разом працювали у Державному драматичному театрі ім. Т. Шевченка. Курбас бачив у Мар’яненкові ідеального виконавця знакової ролі народного ватажка Гонти, який у виставі має зробити свій складний екзистенційний вибір.
У поновленнях «Гайдамаків» у «Березолі» 1924 та 1929 роках роль Гонти режисером також була доручена Іванові Мар’яненку.
Роль Макбета у березільській постановці 1924 року Лесь Курбас, перший виконавець цієї ролі на українській сцені, також доручає Івану Мар’яненку. Не зважаючи на різні акторські школи та значну різницю у віці, акторська природа Курбаса і Мар’яненка була близькою, співзвучною одна одній.
Курбасове прагнення оновлення українського театру, наближення його до кращих європейських зразків так захопило й переконало актора старої школи Мар’яненка, що своє майбутнє він бачив тільки у керованих Курбасом театрах. Незабаром після створення Мистецького Об’єднання «Березіль» Іван Мар’яненко вступив до молодої трупи і став там найстаршим за віком актором.