(17.06.1900 – 1.01.1965)
Митрофан Кононенко – український актор театру і кіно.
На початку 1920-х років закінчив Музично-драматичний інститут ім. Миколи Лисенка, де його викладачами були Лесь Курбас та Гнат Ігнатович. Створюючи Першу театральну майстерню Мистецького об’єднання «Березіль», декан українського факультету Лесь Курбас запросив до неї обдарованого випускника Кононенка. Курбас-режисер активно займав молодого актора у своїх перших виставах МОБу: «Жовтень», «РУР», легендарний «Газ».
Основні ролі Митрофана Кононенка у «Березолі»:
- ІІ робітник – «Газ» Г. Кайзера, реж. Лесь Курбас (1923)
- Джерітті, член Лесвільської групи робітничої партії – «Джіммі Гіггінз» за Е. Сінклером, реж. Лесь Курбас (1923)
- Козацька старшина – «Гайдамаки» за Т. Шевченком, реж. Лесь Курбас, поновлення (1924 та 1929)
- Дудін, рабкор – «Протигази» С. Третьякова, реж. Лесь Курбас (1924)
- Василь – «Пошились у дурні» за М. Кропивницьким, реж. Ф. Лопатинський (1924)
- Петерсон, неорганізований робітник (скеб) – «Секретар профспілки» за Л. Скоттом, реж. Б. Тягно (1924)
- Виборний, актор-халтурщик – «За двома зайцями» за М. Старицьким, реж. В. Василько (1925)
- Максим – «Комуна в степах» М. Куліша, реж. П. Береза-Кудрицький (1925)
- Хома – «Жакерія» за П. Меріме, реж. Б. Тягно (1925)
- Бандит, Гість у пивнушці – «Шпана» В. Ярошенка, реж. Я. Бортник (1926)
- Нотар – «Золоте черево» Ф. Кроммелінка, реж. Лесь Курбас (1926)
- Матрос Грігс – «Седі» за С. Моемом, реж. В. Інкіжинов (1926)
- Піп Гапон – «Пролог» Л. Курбаса та С. Бондарчука, реж. Лесь Курбас, (1927)
- Козак – «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого, реж. Ф. Лопатинский (1927)
- Вояк – «Король бавиться» за В. Гюго, реж. Б. Тягно (1927)
- Професор психології – «Мікадо» за А. Саллівеном, реж. В. Інкіжинов (1927)
- Сатана – «Яблуневий полон» І. Дніпровського, реж. Я. Бортник (1927)
- Робітник – «Народний Малахій» М. Куліша, реж. Лесь Курбас (1928)
- Джанетіно Дорія – «Змова Фієска в Генуї» Ф. Шіллера, реж. Я. Бортник і Лесь Курбас (1928)
- Вельзевул – «Алло, на хвилі 477!», текст і постановка творчого колективу (1929)
- Ларивон, наймит Гирин – «Дев’яносто сім» М. Куліша, реж. Л. Дубовик (1930)
- Робітник – «Народження велетня», текст і постановка творчого колективу (1931)
- Денис, секретар окружкому ЦК КП(з)У – «Плацдарм» М. Ірчана, реж. Балабан Б. (1932)
- Нафтолі Лехаїм – «Містечко Ладеню» Л. Первомайського, реж. К. Діхтяренко (1932)
- Маюфес – «Хазяїн» І. Карпенка-Карого, реж. В. Скляренко (1932)
- Стрижень – «Загибель ескадри» О. Корнійчука, реж. Б. Тягно (1933)
- Гервасій – «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, реж. В. Скляренко (1934)
«Особливо гучної слави зазнали у «Пролозі» найважливіші за змістом масові сцени. Першу дію вистави завершував епізод під назвою «Мітинг» – потаємні робітничі збори, на яких з палкою промовою виступав Гапон у виконанні Митрофана Кононенка.
Морозяна зимова ніч. На пітерському майдані зібрались робітники. Гріються біля вогнищ. Навколишня темрява створює враження безмежності сценічного простору. Приховані від глядачів підсвітлювачі знизу кидали на задник фантастичні тіні людей. На підвищенні чітко вимальовувалася, височіла над натовпом зловісна постать Гапона – Митрофана Кононенка. У чорній рясі, високий, із блідим обличчям і палким поглядом фанатика, Гапон темпераментно оголошує, немов молитву, документальний текст петиції робітників до царя-батеньки. Усі рухи людей фантастично виростали й синхронно повторювалися збільшеними тінями на заднику. Створювалося моторошне враження трагічності того, що відбувається» [Р. Черкашин].
Митрофан Кононенко з молодих років – актор широкого жанрового діапазону, запальний темперамент поєднувався у нього з розкриттям психології образу. У ролях героїчного репертуару передавав величезне душевне піднесення. Як характерний актор створив масштабну галерею соціальних типів. Був неперевершеним майстром епізоду на театральній сцені та в кіно.
Все життя працював у одному театрі:
- 1922-26 рр. – Мистецьке Об’єднання «Березіль» (Київ)
- 1926-34 рр. – Державний драматичний театр «Березіль» (Харків)
- З 1935 р. – Харківський український драматичний театр ім. Т. Шевченка
Митрофан Кононенко брав активну участь у роботі Музейної комісії МОБу та створенні Театрального музею.
«Музейна комісія постала першою (30 січня 1923 року), очолив її В. Василько. Серед перших «музейників» бачимо: Л. Гаккебуш, М. Кононенка, Гавришко, Тихонович. І число їх повсякчас зростало. Про свою участь у роботі комісії згадував, приміром, Л. Сердюк. Ю. Бобошко додавав до цього списку М. Савченка, Д. Демуцького, П. Гайворонського та П. Масоху» [Н. Єрмакова].
На малій батьківщині Митрофана Кононенка, у Кагарлицькому районному історико-краєзнавчому музеї діє постійна експозиція, присвячена творчості актора.