(15.07.1905 – 17.10.1976)
Олександр Хвиля – український актор театру і кіно.
Олександр Хвиля свою акторську діяльність розпочинав у самодіяльній театральній студії на Донеччині. 1924 року, під час довготривалої гастрольної подорожі містами України, Театр ім. Марії Заньковецької перебуває на Донбасі, де до трупи вступає юний Олександр Брессем під сценічним псевдонімом Хвиля. З переїздом Державного драматичного театру «Березіль» до Харкова, трупа поповнюється новими акторами.
«У Харкові до «Березоля» перейшли: Наталя Ужвій, Дмитро Мілютенко, Софія Федорцева, О. Романенко, Олександр Хвиля, російський актор Олександр Долінін, чимало молоді» [Р. Черкашин] .
За етнічним походженням Олександр Брессем (Хвиля) був шведом, що не стало на заваді блискучому виконанню актором цілої низки по-справжньому українських ролей у театрі та в кіно. Без перебільшення можна сказати, що Хвиля втілив на кону й на екрані національний характер.
Основний акторський доробок Олександра Хвилі у березільський період його діяльності:
- Шмигельський – «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого, реж. Ф. Лопатинский (1927)
- Нанкіпу; Міністр публічних розваг – «Мікадо» за А. Саллівеном, реж. В. Інкіжинов (1927)
- Гайдамака перший – «Яблуневий полон» І. Дніпровського, реж. Я. Бортник (1927)
- Центуріоне, генуезький дворянин – «Змова Фієска в Генуї» Ф. Шіллера, реж. Я. Бортник і Лесь Курбас (1928)
- Пожежник; Остап Вишня – «Алло, на хвилі 477!», текст і постановка творчого колективу (1929)
- Мокій, син Мазайла – «Мина Мазайло» М. Куліша, реж. Лесь Курбас (1929)
- Запорожець; Польський посіпака – «Гайдамаки» за Т. Шевченком, реж. Лесь Курбас, поновлення (1929)
- Вадик – «Заповіт пана Ралка» В. Цимбала, реж. К. Діхтяренко, В. Скляренко (1930)
- Гусак – «Диктатура» І. Микитенка, реж. Лесь Курбас (1930)
- Секретар партосередку – «Народження велетня», текст і постановка творчого колективу (1931)
- Рон – «Невідомі солдати» Л. Первомайського, реж. В. Скляренко (1931)
- Ректор Гармаш – «Кадри» І. Микитенка, реж. Л. Дубовик (1931)
- Поручик Вонсцицький – «Плацдарм» М. Ірчана, реж. Б. Балабан (1932)
- Сотран – «Тетнулд» Ш. Дадіані, реж. В. Скляренко (1932)
- Гайдай; Балтієць – «Загибель ескадри» О. Корнійчука, реж. Б. Тягно (1933)
У виставі-ревю 1929 року «Алло, на хвилі 477!» Олександр Хвиля виступав головним героєм 3-ї сцени у 3-й дії «Пекельне дійство з Остапом Вишнею» (реж. К. Діхтяренко). Він з’являвся на сцені в образі популярного письменника-гумориста Остапа Вишні – завзятого мисливця, який з двостволкою у руках вибрався до лісу на полювання. Перед глядачами розгорталася лісова феєрія з фантастичними пригодами, що чекали на героя. Танцювала різна дичина, спiвали похмурі куплети Сови. З болота вилітають Дикі качки, Вишня хоче їх застрелити – качки тікають. Виходить Відьма, дізнається що перед нею сам Остап Вишня й посилає його в прямо в пекло.
У пеклі, оформленому як ресторація, – літературний клуб, Вельзевул співає арію та коїться всяка інша чортівня. Після цілого ряду спокус чорти хапають Вишню й запихають у пляшку, щоб зробити з нього вишнівку. Але тут вчасно нагодилися Лящ та Свинка – конферансьє вистави-ревю, що рятують Вишню і розганяють чортів Закінчувалася вистава арією самого Остапа Вишні.
У експериментальній виставі Леся Курбаса «Диктатура» І. Микитенка Олександр Хвиля був основним виконавцем ролі Гусака – нареченого дочки куркуля Чирви-Козиря Парані.
Роман Черкашин пише: «Поряд з першим виконавцем Гусака грав і я. Мій герой був фізично більш кволий та іронічний, аніж нахабний, дужий і самовпевнений Гусак Олександр Хвиля. Своєрідно вирішив режисер комiчний діалог Гусака з його нареченою. Параня перезріла дівка, сповнена жаги до любовних пристрастей, проте її партнера вабить не вона сама, а куркульське придане. Захоплений Гусак не тільки перспективою майбутнього заможного життя, а й власним поетичним талантом. Замість очікуваних палких поцілунків він вирішив почитати свого вірша. Розмовна мова дуже комічно переходить у спів, після чого надзвичайно яскраво сприймалося повернення до зовсім буденної, прозової розмовної інтонації».
В історію українського мистецтва Олександр Хвиля вписаний, перш за все, як знаменитий кіноактор, який зіграв близько сотні ролей у найвідоміших кінострічках 1930 – 1970-х років. А до своєї успішної кінокар’єри Олександр Хвиля пройшов акторську школу «Березоля», зіграв понад два десятки театральних ролей на першій сцені України.