(3.05.1897-16.01.1938)
Януарій Бортник – український актор і режисер.
Театром юнак захопився дуже рано, був палким шанувальником театру «Руська бесіда», у якому працював Лесь Курбас. Бортник входив у трупу організованого Курбасом 1915 року театру «Тернопільські театральні вечори». Він уперто працював над поліпшенням своєї дикції і добився успіхів: грав невеликі драматичні ролі, співав у хорі, брав участь у мімансі.
Януарій Бортник і Ганна Бабіївна, молоде подружжя галицьких акторів, приєдналися до Леся Курбаса у чи не найважчий період його творчого життя, коли театр КийДрамТе мандрував містами України у пошуках прихистку та можливості прогодуватися. «Мандри заради життя» – так називав цей час сам Курбас. У колись ситих Умані та Білій Церкві затримувалися на довше – грали вистави, організовували театральні студії. І саме таку Білоцерківську драматичну студію очолив 1921 року Януарій Бортник. Студія стала справжньою кузнею акторських кадрів для новоствореного Курбасового дітища – Мистецького Об’єднання «Березіль». Наприкінці січня 1923 року керована Я. Бортником Білоцерківська студія була реорганізована у Третю Майстерню «Березоля», а її очільник був зарахований у дійсні члени МОБу.
Будучи очільником Третьої, Білоцерківської, майстерні, вступив до першого набору Режисерської лабораторії (1923), а після завершення навчання «без відриву від виробництва» став активним членом березільського Режштабу.
Вистави Януарія Бортника у ІІІ Білоцерківській майстерні МОБу: «Гайдамаки» за Т. Шевченком; «Джіммі Хіггінс» за Е. Сінклером; «Про що тирса шелестіла…» С. Черкасенка.
Як знавець сільського життя, у 1925 році Януарій Бортник отримав для постановки першу п’єсу Миколи Куліша «97». На засіданні Режштабу Януарій Бортник запропонував «оригінальну інтерпретацію», але Лесь Курбас заперечив переробку «97» на загострену агітку. У певному сенсі «це совершенна, надзвичайна п’єса. Було б добре, коли б ми умовились, що тим більше досягнення режисера, чим менше дописано…», – сказав він. Того року вистава не була поставлена.
Натомість дебютною виставою випускника режисерської лабораторії МОБу Януарія Бортника на сцені «Березоля» стала «Шпана» В. Ярошенка (1926), яка зробила режисера-початківця знаменитим та стала найбільш популярною та відвідуваною виставою останнього київського театрального сезону «Березоля», а згодом помандрувала також на харківську сцену.
Після переїзду театру «Березіль» до Харкова Януарій Бортник ставить такі вистави: «Яблуневий полон» І. Дніпровського (1927); «Змова Фієска в Генуї» Ф. Шіллера (1928). Роботу над виставою «Змова Фієска в Генуї» Ф. Шіллера Я. Бортник розпочав 1927 року. До цього драматургічного матеріалу він вже звертався у Білоцерківській драматичній студії (1921). Проте, очоливши з подачі Курбаса театр «Веселий пролетар», Бортник не зміг належним чином працювати над твором Ф. Шіллера, отже читаємо на афіші, що керівник «Березоля» «виправив та закінчив» роботу свого учня.
У січні 1927 року Януарія Бортника було призначено художнім керівником Театру малих форм «Веселий Пролетар», заснованого за участі Леся Курбаса. До трупи театру увійшли актори колишньої Білоцерківської майстерні: Ханаан Шмаін, Клавдія Грай, Іван Маківський, Григорій Лойко, Лідія Романенко.
Бортник так означив цілі нового театру: «Театр ставить своїм завданням обслуговувати робітничі клуби, бути для них певним зразком і впливати на підвищення культосвітньої роботи мистецькими засобами. Найперша мета театру – дати глядачеві здоровий радісний відпочинок».
З відкриттям 1929 року у Харкові Театру музичної комедії Януарій Бортник серед групи інших березільських режисерів долучився до постановок у новоствореному колективі. А 1930 року він очолив Харківську музкомедію.
Восени 1937 року Януарія Бортника заарештували за сфабрикованим обвинуваченням в «українському націоналізмі». 16 січня 1938 року знаного українського режисера, сподвижника Леся Курбаса, розстріляли у київській тюрмі НКВС.