(9.07.1896 – 22.07.1926)
Павло Береза-Кудрицький – український театральний режисер й актор.
Походив з роду православних священників Кудрицьких, що служили на Житомирщині (у той час – Бердичівський повіт Київської губернії). Саме старовинне родинне прізвище – Береза-Кудрицький – стало звучним сценічним псевдонімом молодого актора й режисера. На кону Житомирського міського театру юнак робив перші кроки як актор-аматор.
У Мистецьке Об’єднання «Березіль» Павло Береза-Кудрицький вступив одразу ж після його організації Лесем Курбасом у березні 1922 року. Кудрицький став актором 1-ї майстерні та дебютував у найпершій виставі МОБу «Жовтень», яка вийшла 7 листопада 1922 року.
Як актор Павло Береза-Кудрицький зіграв у МОБі такі ролі:
- Робітник – «Жовтень», текст творчого колективу, реж. Лесь Курбас (1922)
- Робітник – «РУР», текст творчого колективу, реж. Лесь Курбас (1923)
- Офіцер – «Газ» Г. Кайзера, реж. Лесь Курбас (1923)
- Д-р Нарвуд, член Лесвільської групи робітничої партії; Поль – «Джіммі Гіггінз» за Е. Сінклером, реж. Лесь Курбас (1923)
4 березня 1923 року у Мистецькому Об’єднанні «Березіль» Лесь Курбас організував Режлаб (режисерську лабораторію), поставивши за мету виховання нової генерації режисерів національного театру. Протоколи Режлабу називають прізвища близько п’ятдесяти осіб, що брали участь у засіданнях. В. Василько зафіксував чотири набори до Режлабу; Павло Береза-Кудрицький входив до другого, разом із Я. Бортником, Г. Воловиком, І. Кригою, З. Пігулович, Б. Тягном, Х. Шмаїним, А. Ирієм та Ю. Лішанським.
Рівно за два роки, 4 березня 1925 року, після випуску двох наборів, Режлаб було перейменовано у Режштаб (режисерський штаб), який колегіально керував усіма сферами й напрямками діяльності МОБу. Великий корпус матеріалів, зокрема розгорнуті протоколи засідань Режштабу, що зберігаються у фондовій колекції МТМКУ, є унікальним джерелом досліджень історії «Березоля». Павло Береза-Кудрицький – постійний активний учасник обговорень концепцій колег-постановників, захисник власних режисерських експлікацій.
Павло Береза-Кудрицький був режисером-лаборантом на таких постановках МОБу: «Секретар профспілки» за Л. Скоттом, режисер Б. Тягно (1924); «Напередодні (1905 рік)» за О. Поповським, реж. Лесь Курбас (1925).
17 жовтня 1925 року відбулася прем’єра вистави «Комуна в степах», перша постановка драматургії Миколи Куліша на березільській сцені, режисерський дебют Павла Берези-Кудрицького, його перша самостійна робота, якій судилося стати й останньою…
З листа Миколи Куліша до Івана Дніпровського (червень 1925 року, перший контакт драматурга з театром, що стане головним у його житті): «Приїздив до мене Кудрицький (од “Березоля”). Я притворився дурним і попросив, щоб він менi розказав, що і як воно… Що воно, мовляв, за “Березіль” і т. п.
Молода, щира людина. Розказав мені – і все ж таки не добрав я діла. Попросив прочитати “Комуну”. Прочитав. Він тоді (трошки зворушений) одверто указав на хиби. Цілком угадав. В “Комуні” немає того пекучого змісту і напруження, як у “97”, тому треба, щоб з боку дії все було зроблено. (Надала мені лиха година п’єси писати). А вернувшись у Київ, написав великого листа і торбу цілу порад та вказівок. «Вам мусить бути відомо, з яким зацікавленням чекають культурні українські кола вашої дальшої продукції. Це, а також великий успіх “97”, примушує вас». Це так мені пише Кудрицький. Та невже, Жане, примушує мене? Так нате ж вам п’єсу і не кажіть, що це і успіх “97” примушує мене. Не боюсь я і вниз злетіти. А знаю добре, що “Комуна” потрібна для літератури своїм матеріалом.
Сиджу день і половину ночі. А як досунусь до якого місця в “Комуні” – наче трясовиця трясе. “Комуна” вийде, Жане… Щирою, простою, запашною, степовою».
На засіданнях Режштабу Лесь Курбас відкинув пропозицію Павла Берези-Кудрицького докорінно переробити драматургічний матеріал «Комуни в степах», зробивши з п’єси загострену агітку. Прислухавшись до порад майстра, режисер переніс основну увагу на «виявлення типів та середовища». Такий режисерський підхід на перший план виводив актора, і саме відмінними акторськими роботами відзначалася постановка.
Життя Павла Берези-Кудрицького було яскравим і коротким. У липні 1926 року, безпосередньо перед переїздом «Березоля» до Харкова, молодий режисер потонув у Дніпрі…
Ось версія цієї трагедії, що побутує у родині Кудрицьких: «Він потрапив у полон класичного трикутника – кохання, що спалахнуло між ним і дружиною Леся Курбаса. Працюючи в одному театрі, він не міг встояти перед шармом цієї жінки, а це означало – піти проти метра, якого він дуже шанував. Хтозна, як все було насправді, так чи інакше 22 липня 1926 року київських театралів приголомшила трагічна звістка: «Води Дніпра прийняли душу молодого талановитого актора і режисера театру “Березіль” Павла Берези-Кудрицького, якому щойно виповнилося (9 липня) 30 років». Павла поховали на Байковому кладовищі у Києві, неподалік церкви. Євген Михайлович [старший брат Павла] багато років поспіль підтримував зв’язок з Валентиною Чистяковою, навіть тоді, коли вона переїхала з Києва до Харкова і після розстрілу Леся Курбаса у Сандармосі жила дуже дружно з його мамою в одній квартирі» [Тамара Архипчук «А все починалося з дослідження власного родоводу»].