Мелодрама на 3 дії Сергія Третякова
Постановка – Леся Курбаса
Режисер — Борис Тягно
Конструкція Вадима Меллера
Помічник режисера – С. Поволоцький
Директор — Степан Шагайда
Петя, син його — Борис Балабан
Секретарша — Надія Титаренко, Валентина Чистякова
Остапович, голова фабзавкому — Сергій Карпенко
Дудін, рабкор — Митрофан Кононенко
Інженір — Йона Шевченко
Васько довгий та Лукач (робітники) — Василь Стеценко та Микола Савченко
Бабка — Наталія Пилипенко
Хома — Сергій Хоткевич
Жінка Хоми — Рита Нещадименко
Робітник на помостках — Семен Свашенко
1-й підліток — Х. Отмар
2-й підліток — Євгенія Сулько
Робітники, робіниці, комсомольці:
Ірина Авдієва, Білодідова, Леся Даценко, Комарецька, Варвара Костенко, Кривинська, Олена Магат, Марія Марич, Тетяна Матвієва, Катерина Недогарко, Лідія Обломієвська, Євгенія Стрілкова, Петро Ковбасюк, Петро Масоха, Михайло Новик,Одокієнко, Семен Свашенко, Сташук, Стеценко-Бідний, Олексій Ходимчук, Шваргун, Ханан Шмаїн.
3 квітня 1924 року в Києві відбулася прем’єра мелодрами на 3 дії С. Третьякова «Протигази».
П’єса «Протигази» ґрунтувалася на епізоді з газетної хроніки: після аварії на газовому заводі велика група робітників добровільно йде рятувати будівлю. Але у цей момент з’ясовується, що директор заводу розтратив гроші, що були передбачені на закупівлю протигазів. Ентузіасти-робітники готові ризикувати життям задля порятунку підприємства, навіть працюючи без засобів захисту, короткими змінами. Драматизму сюжетові додає те, що серед рятівників-добровольців опиняється син директора-розтратника, який працює на цьому ж заводі. Для сина ця трудова звитяга закінчується фатально — його хворе серце не витримує навантаження. Інші робітники масово йдуть рятувати свій завод, навіть такі маргінальні персонажі, як самогонщик Васька Довгий. Надихає всіх робкор (робочий кореспондент) Дудін на прізвисько Дудка. У фіналі з’ясовується, що син директора незадовго до героїчної смерті таємно одружився з батьковою секретаркою. На питання, як вона назве майбутнього сина, лунає тверда відповідь – Протигаз!
Завершена С. Третьяковим на початку 1924 року п’єса «Протигази», одразу набула популярності. У лютому мелодраму ставить режисер Сергій Ейзенштейн у приміщенні діючої газової фабрики у передмісті Москви, просто на тлі виробничого обладнання. А вже на початку квітня вистава «Протигази» виходить на березільський кін. Постановником вистави виступив Лесь Курбас, режисером – випускник режлабу Борис Тягно.
Сергій Третьяков, автор п’єси, є одним з родоначальників документального театру, яка має у своїй основі реальні події та прибирає грань між сценою й життям. «Факти дали матеріал» – таке гасло драматурга. За жанровими ознаками вистава «Протигази» тяжіє до популярної нині докудрами.
С. Третьяков був одним з теоретиків та практиків фактографічної літератури. Мав популярність в Європі, підтримував дружні стосунки з Бертольдом Брехтом, Джоном Хартфілдом, Ервіном Піскатором, Фридрихом Вольфом, Гансом Эйслером та іншими діячами німецької культури.
Тематика вистави – аварія на газовому заводі – збігалася з тематикою програмного спектаклю МОБу «Газ» Г. Кайзера, поставленого Лесем Курбасом рік тому, у квітні 1923 р. Але, на відміну від експресіоністської естетики «Газу», «Протигази» були у вирішені у реалістичній стилістиці. Постановник працював з акторами над створенням зарисовок-ескізів достовірних постатей робітників-сучасників. Це був крок до сценічної конкретності у відображення реальних явищ тогочасної дійсності.
