за п’єсою Макса Гальбе
Переклад з німецької — Лесь Курбас
Прем’єра 15 жовтня 1917 року
Режисер — Лесь Курбас
Художник — Михайло Бойчук
Ксьондз Гоппе — Степан Бондарчук
Ганнуся, його небога — Олімпія Добровольська
Аманд, її молодший зведений брат — Марко Терещенко
Капелан Григорій Шигорський — Олексій Ватуля
Іван Гартвіг, молодий студент — Лесь Курбас
Марися, служниця — Олена Рокитянська
«Молодість» на сцені Молодого театру в постановці Леся Курбаса з’явилася 1917 року. П’єса німецького драматурга Макса Гальбе не викликала ентузіазму в тогочасних театральних критиків, які називали її застарілою, сентиментальною і старомодною. Сам Курбас так не вважав, запалився ідеєю постановки й переклав текст. У Відні, ще юнаком, він захопився майстерністю австрійського актора Йозефа Кайнца. «Молодість» було взято саме з Кайнцового репертуару (згодом у «Березолі» поставили ще й «Горе брехунові»).
Письменник і театрознавець Микола Вороний писав: «…цікаво зазначити, що сі революціонери театру охоче і пристойно грали таку старомодну річ, як “Молодість” Гальбе, хоч в репертуарі ся п’єса виглядала “білим круком”».
Сюжет п’єси оповідав трагічну історію кохання молодих Ганнусі і Іванка. Ганнуся разом зі своїм зведеним братом Амандом виховується в родині дядька — пастора Гоппе. До пастора в гості навідується Іванко, й між молодими людьми спалахує кохання. Помічник пастора капелан Григорій і Ганнусин брат хочуть перешкодити закоханим. У фіналі Аманд вирішує вбити Іванка, але випадково вбиває Ганнусю, яка рятує коханого.
Художником вистави був Михайло Бойчук — він уже вдруге після спектаклю «Чорна Пантера і Білий Медвідь» співпрацював із Курбасом. Актори згадували, що художник безкоштовно створив сценічне оформлення. Степан Бондарчук писав: «Усе було дуже просто: з сірого полотна декорація кімнати панотця Гоппе. Двері, вікна, меблі… Костюми звичайного побутового вбрання тих часів». Актор зазначав, що тоді всі в театрі були в захваті від вистави, яку створили, вперше не позичаючи костюмів чи декорацій, — все було своє. На думку одного з глядачів, відгук якого було надруковано у газеті «Нова рада», «…декорація у цих “молодих” не гірша, а то, може, й краща, ніж у “старих”…».
«Молодість» було поставлено в реалістичному стилі. Театрознавець Валеріян Ревуцький писав: «На шляху становлення Молодого театру п’єса Гальбе була вдалою спробою привчати молодих акторів до психологізму, як це було і в попередній виставі драми В. Винниченка».
Актор Степан Бондарчук зазначав: «Усі мистецькі образи були реалістичними як за одягом, так і за характером поведінки, але всі їхні сценічні дійові елементи не мали нічого спільного з тим плазуючим “реалізмом”, що силкується фотографічно відображати побут життя. Мізансцени будувалися за логікою правдивої, реальної поведінки, взаємини дійових осіб зумовлювалися їхніми суперечностями, жести були приведені в потрібний лад як виразники внутрішніх процесів. Просто кажучи, на сцені з’явилася правдива реалістично-мистецька вистава, в якій розкривався зміст явищ як історичних процесів життя, а не їх зовнішня фотографія».
Театральні критики сприйняли виставу переважно тепло, хоч вона й не стала помітним мистецьким відкриттям Курбаса. Театрознавець Юрій Блохин, автор першого ґрунтовного дослідження про Молодий театр, писав, що, можливо, Курбас дивився на цю п’єсу як на матеріал для шукань, але цих шукань він, Блохин, у виставі не побачив. Інші рецензенти були не такі категоричні й хвалили гарну режисерську роботу. Журналіст Федір Близнюк писав: «Постановка, як і гра, старанно продумана». Судячи з тогочасних рецензій, критики оцінили велику творчу роботу, яку провів Курбас із акторами. Один з оглядачів писав: «Бачиш цілком досвідчених артистів: знання сцени, хороша благородна міміка, пластика».
Прекрасний акторський ансамбль теж не пройшов повз увагу критиків, які писали, що молоді сили провели виставу з великим завзяттям і темпераментом. Головні ролі закоханих зіграли Лесь Курбас і Олімпія Добровольська. Роль пастора Гоппе зіграв Степан Бондарчук, капелана — Олексій Ватуля, роль хлопця з психічними вадами Аманда — Марко Терещенко. Близнюк писав: «Добровольська і Курбас не раз примушували глядачів затаїти дихання. Ватуля і Бондарчук виявили глибоке знання людської психології, а Терещенко напрочуд гарно засвоїв свою роль слабоумного хлопчика. Відсутність шаржування в цій ролі, яку взагалі трудно вести, вказувала на тонке відчуття і правильне розуміння артистом свої ролі».
На думку Василя Василька, роль пастора Гоппе була найкращою акторською роботою Бондарчука. Численні рецензії на виставу підтверджували цю думку. О. Метлинський писав: «С. Бондарчук — Гоппе… виконав роль майже бездоганно. Образ священика, досвідченого життєвим досвідом, далекого від забобонів, вільнодумного, перебувшого трагедію розбитого особистого щастя, молодого душею, в якій він заховав всі найліпші почуття молодості, спокійного, доброго, щирого, постав перед очима глядачів. Образ яскравий і правдивий».
Дуже символічно, що Курбасова «Молодість» користувалась великою популярністю саме в молодої аудиторії. Близнюк зазначав: «Успіх — це перш за все сміливість, та сміливість, якою так багата буває молодість. І це молоде завзяття так захоплює глядача, що мимоволі заплющуєш очі на всі хиби й недоречності, які іноді проскакують і в грі, і в постановці. […] Отже позавчорашня вистава показала досить виразно, що цей театр іде певним шляхом прогресу».
