Художній ігровий фільм «Макдональд»
(«Пригоди Макдональда», «Історія одного договору»)
Комедія
4 ч., 1644 м, ВУФКУ (Одеса), 1924 р., коли вийшов на екран — невідомо.
Автор сценарію — Дмитро Бузько
Режисер — Лесь Курбас
Оператор — Дмитро Фельдман
Художник — Вадим Меллер
Асистент режисера — Олександр Перегуда
У ролях: Амвросій Бучма (Макдональд), Василь Василько (Миляєв) (король Георг V), Павло Долина (журналіст), А. Симонов, Антон Клименко (члени ІІ Інтернаціоналу), Леонід Юренєв (Ллойд-Джордж), Георгій Сперанце (лакей), Олександр Перегуда (журналіст), Т. Ружицький.
Працюючи на Одеській кінофабриці ВУФКУ впродовж 1922–1925 років, Лесь Курбас проявив себе рішучим реформатором і новатором в українському кіно. Микола Бажан свідчив, що «Курбас своєю багатогранною і невичерпною щодо пошуків, винаходів, багатства творчої фантазії режисерською діяльністю зрушив українське кіно вперед» у пореволюційні роки ХХ сторіччя. Цей період виявився етапним в історії українського кінематографа. Після демонстрації хроніки «Похорони відомого українського композитора Миколи Лисенка» (оператор В. Добржанський, 1912) у кінотеатрах А. Шанцера фільми на українську тематику було заборонено як націоналістичні. «У 1916 році в Україні взагалі не було випущено жодної картини з українською тематикою», — твердить В. Миславський. Саме відродженню українського кіно в пореволюційні роки ХХ століття ми завдячуємо Лесю Курбасові й акторам МОБу. Режисер творить український кінопродукт на сучасну тематику за участю виплеканих акторів «Березоля», вводить їх у світ європейського кіномистецтва. «Вимагаючи від них не просто жертву, він закликає їх на подвиг», — зазначає О. Перегуда. У подальшому вони не лише стануть провідними митцями багатьох театральних колективів, а й упишуть найяскравішу сторінку в історію українського кіномистецтва. Впродовж 1920–1970-х років актори Курбасового грона створять класичні образи в багатьох фільмах, які уславлять Україну й мистецтво кіно у всьому світі.
У 1924 році Лесь Курбас створює фільм «Макдональд». Цей рік у європейському політичному житті позначився низкою значних подій. Радянський Союз тоді ще не мав прямих дипломатичних відносин із Великобританією. Нападки на радянське торговельне представництво в Лондоні викликали загальне обурення в СРСР та в деяких колах симпатиків держави Рад, зокрема в партії лейбористів. Ситуація вимагала розрядки. 22 січня 1924 року король Великобританії Георг V затвердив кандидатуру прем’єр-міністра, яким мав стати лідер лейбористів Джеймс Рамсей Макдональд. Уже 1 лютого уряд Макдональда (він додатково взяв портфель міністра іноземних справ) визнав СРСР.
Лесь Курбас слідкував за геополітичними подіями й світовими новинами. Блискучий художник-публіцист, він уміло розробляв актуальні теми на живому злободенному матеріалі для театру й кіно. Запропонований дирекцією Одеської кінофабрики ВУФКУ літературний сценарій головного редактора Дмитра Бузька «Макдональд» («Пригоди Макдональда», або «Історія одного договору») режисер вирішив ставити в стилістиці американського комічного детективу з численними погонями й трюками, прискореним темпоритмом і безкінечними експериментами. Сам Макдональд мав літати на аероплані, вхопившись за його колесо, видиратися на дах і плигати з триповерхового будинку. Прекрасно підготовлені актори «Березоля», які пройшли школу фехтування, пластичного мистецтва й танцю, пантоміми, акробатики і еквілібристики, сміливо виявляли свої акробатичні здібності на знімальному майданчику. Амвросій Бучма, якому Курбас доручив роль Макдональда, поставився до завдання дуже серйозно: уважно вивчав історичні деталі, працював над створенням образу відомого політика, вміло накладав грим. Олександр Перегуда розповідає кумедний випадок на кінофабриці, коли «незадовго до початку зйомок фільму “Макдональд” ВУФКУ відвідала англійська журналістка й була збита з пантелику, зустрівши там свого… прем’єр-міністра.
— О, Макдональд! — здивовано вигукнула вона.
Ми не заглибилися в пояснення. Про себе ми були втішені цим першим успіхом: Бучма зовнішньо – справжній Макдональд».
Показати всі сюжетні перипетії допомагали трюки, буфонада й ексцентрика. Зйомки проходили переважно в Одесі. Амвросій Бучма, який запам’ятався стійкою на бильцях балкона багатоповерхового будинку, створив одну з найцікавіших ролей, про яких мріяли майже всі актори «Березоля». Слід зазначити, що Амвросій Бучма працював без дублера-каскадера. Березілець блискуче виконував усі завдання свого вчителя-режисера Курбаса.
Консервативно налаштований Борис Завелєв не міг сприйняти запропонований надскладний знімальний план і покинув проект. Терміново треба було знайти нового оператора — ним став Дмитро Фельдман, співробітник лабораторії Одеської кінофабрики (працював в лабораторії проявником негатива). «Він звичайно був обізнаним з апаратом, досвіду зйомки в нього не було, та й звідки в нього він взявся би, у цього «хлопчика із села», як охрестив його я на одній зустрічі з глядачами по закінчені роботи над «Макдональдом», – згадував О. Перегуда. Творча співпраця з Курбасом стала для Фельдмана справжньою мистецькою школою.
Художник Володимир Мюллер (випускник Петербурзької академії образотворчого мистецтва) змайстрував макет Лондона, а оператор поєднав макет із рухливим натовпом людей і створив ілюзію справжньої англійської столиці. «Передбачалася зйомка двох експозицій: одна – макет, а друга – юрба народу в сценах бурхливого життя іноземної столиці. Подібного місця для загальних планів в Одесі, тай навряд, щоб в іншому місці Радянського Союзу, не було», – твердить Перегуда. На той час, це було справжнє новаторство в українському кінематографі.
Олександр Перегуда згадав іще один надзвичайно цікавий задум, втілений Курбасом в епізоді «Суперечка бізнесменів». «Король Георг (Василь Василько) сидів на троні, тримаючи в руках улюбленого білого песика. Трон стояв на помості дивовижної форми, яка нагадує геральдичний щит. Поміст тримали на своїх руках промислові магнати. Спочатку сцена виглядає ідилічно, та коли промисловці починали між собою сперечатися, король і песик втрачали рівновагу. Песикові легше — він полишав короля і кидався навтьоки, подалі від знімального майданчика. А от королеві Георгу (високому, міцно збудованому Василькові) не так-то легко було зіскочити з живого помосту, хоча його й встигав підхопити дужими руками один із вельмож (актор-атлет). Ця мізансцена викликала веселий сміх у присутніх, а потім і в глядачів».
Курбас винахідливо використав чи не всі відомі прийоми кінематографічної виразності — крупні плани (єдиний збережений фотокадр — А. Бучма в образі Макдональда — зберігається у фондовій колекції МТМК України), сміливі ракурси, оригінальні композиції для підкреслення експресивності подій, контрастне освітлення, точно розрахований ритм монтажу.
Історик кіно Олександр Шимон засвідчив, що «дружнім сміхом аудиторії супроводжувалася демонстрація фільму «Макдональд» — своєрідна карикатура на лідера англійських лейбористів 1920-х років, агресивно настроєного по відношенню до Радянського Союзу.
Картина увійшла до першого номеру кіножурналу ВУФКУ «Маховик».
(Фільм не зберігся).
