Експозиція «Шляхи розвитку українського театру», 1927

У 1926 році театр «Березіль» переїздить до Харкова. Музейна колекція «Березолю» була передана під егіду Всеукраїнської академії наук, історико-філологічного відділення, де на її основі був організований Український театральний музей.

Того ж року на території Києво-Печерської лаври було організовано Всеукраїнське музейне містечко, де знаходилися культурно-просвітницькі та наукові установи ВУАН. У приміщенні музею діячів науки та мистецтва України (24 корпус) Український театральний музей отримав кілька кімнат. 

Колекцію вперше було представлено відвідувачам уже через рік після відкриття музею – у листопаді 1927 р. В експозиції, що давала конкретне уявлення про шляхи розвитку українського театру, була здійснена спроба простежити еволюцію сценічного процесу через систему музейних образів. Перша експозиція розмістилася у трьох залах. У першому представляли дореволюційний український театр і відображали чотири його доби. 

За термінологією П.Руліна, це були:

1)шкільний театр (туди ж увійшов вертеп);

2) театр підготовчої доби;

3) театр народницький;

4) побутовий театр і міжреволюційний.

 Серед експонатів виставки – Сокиринський та Славутський вертепи. Діяльність корифеїв українського театру у першій експозиції подавалась через програми, афіші та іконографічний матеріал. Для костюмів не вистачило місця. Окремо і більш широко був представлений лише театр Миколи Садовського фотографіями з вистав. Що мало на меті показати еволюцію театру по шляху поглиблення репертуару. Перехідний період представляли Перший державний театр ім. Т. Шевченка та Молодий театри. Під поточну добу відвели дві зали. Там експонувалися ескізи А.Петрицького до нездійсненої постановки опери «Тарас Бульба» та опери «Князь Ігор», О.Хвостенка-Хвостова до вистави «Любов до трьох помаранчів». А також афіші, фото та макети різних театрів: театру ім. І. Франка, театру «Березіль». Експозицію музею відкривали для відвідувачів двічі на тиждень у суботу та неділю. Директор П. Рулін сам проводив екскурсії. Потім він запросив науковців з театральної секції АН О.Кисіля та З. Ляшевича.

Велика фондова збірка Театрального музею дозволяла розгорнути ще й виставкову роботу, окрім постійної експозиції. Було створено цілу низку пересувних виставок: «Шляхи українського театру» (1929 р.); «Театр «Березіль» (1929 р.); «Ляльковий театр в Україні» (1929 р. Експонувалася як розділ європейської виставки у Парижі, Ризі, Празі); «М.Кропивницький» (1932 р.); «Театри України за п’ятирічку» (1934 р.).